"Електронна реєстрація дітей в ДНЗ"

При вході на портал Електронної реєстрації дітей в дошкільні навчальні

заклади, Ви можете ознайомитися з проектом, ознайомитися з переліком пільг на надання місця в дитячому садку і вибрати підходящий для Вашої дитини дитячий садок.

Крок № 1.

Щоб подати заявку на зарахування дитини в дитячий сад, необхідно спочатку зареєструватися.

Для цього, натисніть на кнопку "Реєстрація" у верхньому правому куті вікна. У вікні реєстрації заповніть обов'язкові поля (вони виділені жирним).

Введіть зручний для Вас логін і внесіть два рази пароль. У полі E-mail вкажіть Вашу електронну адресу (електронну скриньку), на який будуть приходити повідомлення. Підтвердивши дозвіл на обробку персональних даних, натисніть кнопку «Зареєструватися».

На Вашу електронну скриньку прийде повідомлення у якому буде зазначено : Ваш логін та пароль для входу в особистий кабінет на порталі Електронної реєстрації та ссилка натиснувши яку Ви увійдете до порталу Електронної реєстрації.

У відповідні поля вводите Ваш логін та пароль натискаєте кнопку «Увійти».

Крок №3

На закладці «Список ДНЗ» Ви можете переглянути інформацію про всі дошкільні установи Вашого регіону. Для цього, в полі «Населений пункт» виберіть свій населений пункт, розгортаючи дерево адміністративного устрою, наприклад:

Житомирська обл - м. Новоград - Волинський

У полі «Бажаний рік зарахування» виберіть той рік, в якому Ви хочете, щоб Ваша дитина була зарахований в дитячий сад. Внизу в списку Вам будуть представлені всі дитячі садки вибраного населеного пункту з зазначенням даних про заявки на зарахування до цих навчальних закладів.

Натиснувши кнопку «Докладніше» навпроти ДНЗ, можна проглянути всю інформацію про цей навчальний заклад.

На сторінці інформації Ви можете подивитися інформацію про цей навчальний заклад. Детальну інформацію про навчальному закладі можна також подивитися на порталі Інформаційної системи управління освітою isuo.org, натиснувши на «Інформація про ДНЗ на порталі ІСУО».

На закладці «Черга» Ви можете переглянути інформацію про черги на зарахування дітей до цього навчального закладу.

У даному розділі відображаються тільки прийняті заявки.

Крок № 4 (Подання заявки)

Перейдіть на закладку «Мої заявки». На даній закладці Ви можете подати нову заявку і спостерігати за статусом вже поданої заявки. Щоб додати нову заявку, натисніть кнопку «Нова заявка».

Далі, необхідно внести інформацію про дитину, заповнивши відповідні поля.

Поля, виділені напівжирним, обов'язкові для заповнення. Обов'язково внесіть прізвище, ім'я, по батькові та дату народження дитини.

Зверніть увагу! Дані необхідно вносити українською мовою згідно свідоцтва про народження дитини. 

Прізвище, ім'я, по батькові та інші персональні дані дитини повинні бути написані в точності, як і в документі. Так, наприклад, якщо ім'я дитини Анастасія, а в заявці вказано ім'я Настя, то така заявка буде вважатися не правильною.

Заявки, в яких вказані дані не українською мовою або відмінні від даних у документах, будуть відхилені працівниками відділів освіти.

У полі «Населений пункт» необхідно вибрати свій населений пункт, розгортаючи дерево адміністративно-територіального устрою, наприклад : Житомирська область – м.Новоград - Волинський

 Після вибору населеного пункту, в полі «ДНЗ», Вам будуть представлені всі дитячі садки вибраного населеного пункту для вибору бажаного.

ПОДАТИ ЗАЯВКУ МОЖНА ЛИШЕ В ОДИН ДИТЯЧИЙ САДОК.

 Далі, необхідно вказати бажаний рік зарахування дитини в дитячий садок.

Вкажіть місце народження, адреса реєстрації та адреса проживання дитини. Обов'язково необхідно вказати серію та номер свідоцтва про народження дитини. Ці дані необхідні для перевірки унікальності введених даних (для запобігання реєстрації в електронній черзі двох або більше осіб під одними і тими ж персональними даними).

Для успішної реєстрації дитини в електронній черзі при заповненні форми заяви, необхідно вказати достовірну інформацію. Для підтвердження інформації, зазначеної в заяві, необхідно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви звернутися до відділу освіти , або до вибраного Вами дошкільного закладу) з оригіналами (копіями) документів (свідоцтво про народження дитини, документ, що підтверджує наявність пільг) або прикріпити до заяви скан-копії вищевказаних документів. Щоб прикріпити до заяви скан-копії, натисніть на кнопку «Вибрати файл» навпроти відповідних полів і виберіть відповідний файл на комп'ютері (сиситема підтримує наступні формати файлів: jpg, jpeg, png, gif, pdf, zip, tar, rar):

Якщо дитина перебуває на диспансерному обліку, виберіть «Так» навпроти поля «Диспансерний облік» і вкажіть напрямок обліку.

Якщо дитина має право на пільги при зарахуванні до дошкільного навчального закладу, поставте «Так» у відповідному полі та вкажіть необхідні дані про документ, що підтверджує право на пільги (при необхідності прикріпіть скан- копію документа або надайте документ до відділу освіти). У переліку категорій пільг представлені всі наявні в Україні категорії, яким держава надає пільги при зарахуванні дітей у дошкільні навчальні заклади.

Якщо заповнена Вами форма заяви за змістом не буде відповідати оригіналам документів, Ваша заява буде анульована. Якщо інформація, зазначена в заяві, підтверджена оригіналами документів, то дитина отримує постійну реєстрацію в електронній черзі за первісною датою подання заяви в електронному вигляді.

Далі, необхідно внести дані про одного з батьків дитини або його офіційних представників. У полі «Тип» необхідно вибрати зі списку, чиї дані Ви будете вносити (матері, батька або опікуна). Далі, внесіть прізвище, ім'я та по батькові, вкажіть адресу реєстрації та адреса проживання заявника. Вкажіть паспортні дані

У полі «Телефон» вкажіть контактний номер телефону, за яким можна буде зв'язатися щодо зарахування дитини в ДНЗ. У полі «e-mail», відповідно, вкажіть електронну пошту.

При необхідності Ви можете вказати контактні дані ще одного представника дитини. Для цього натисніть кнопку «Додати представника дитини» та внесіть відповідну інформацію. Після внесення всіх необхідних даних натисніть кнопку «Зберегти». На адресу Вашої електронної пошти прийде лист в якому буде зазначено, що заявка додана. Тепер на закладці «Мої заявки» Ви зможете стежити за статусом своїх заявок і за ходом електронної черги.

За допомогою кнопки видалення подану заявку можна видалити. При цьому в полі "Причина відхилення" буде вказано: "Відхилено автором заявки".

Тільки після цього Ви маєте право подати нову заявку 

                                            ПРО ПАТРІОТИЗМ

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі   багатств  рідної  землі,   а  її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:
* Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам'ятки, які знаходяться на цій вулиці.
* Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?
* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий    музей.    Після    відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там побачили.
* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.
* В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам'ятника.
* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.
* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.
* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті.
* Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.
* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.
* Запропонуйте дітям намалювати  Вінницю   в майбутньому.
* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Вінниця ». Разом з дитиною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.
Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.

                                         ЯК ОБИРАТИ ІГРАШКИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Аби не було неприємних сюрпризів, обираючи іграшку, слід керуватися наступними критеріями:

·         вона має бути без запаху, бодай навіть слабкого. Чим сильніший запах, тим більше виділяється летучих токсичних хімічних речовин.

·         Слід уникати пластмасових іграшок,покритих фарбою чи лаком. Мало того, що більшість фарб токсична, вони ще й можуть відшаровуватися та потрапляти на руки та в рот дитини. Тож іграшка не повинна «линяти», залишати сліди фарби на руках.

·         Не купуйте занадто «голосні» іграшки. Звучання брязкальця повинне бути ніжним, а не оглушливим. Інакше у малюка можуть виникнути проблеми із слухом та вимовою. Іграшка має бути максимально міцною, на ній не повинні виднітися сколи, тріщини, зазубрини, зазори, слідиклею. Особливо це стосується брязкалець, на яких не повинно бути паперових наклейок.

·         Всі деталі мають бути міцно закріплені, на м’яких іграшках не приклеєні, а пришиті. Продукція для дітей до трьох років взагалі не повинна містити дрібних деталей.

·         Уникайте м’яких іграшок з довгою шерстю. Шерсть та волосся ляльок мають бути добре закріплені на основі.

·         Іграшка повинна бути зроблена з матеріалу, який можна мити та прати.

·         Коли у Вас є вибір, віддавайте перевагу продукції вітчизняних виробників.

Не соромтеся вимагати у продавця сертифікат відповідності або декларацію про відповідність, який видається лише після відповідних лабораторних досліджень. Перевірте, чи не закінчився строк його дії. Можна перевірити, співпадають ці артикули з додатку до сертифікату з артикулами на іграшці чи її пакуванні. Звісно така процедура займе певний час, зате гарантуватиме бажаний результат.

Купуйте іграшки в спеціалізованих магазинах. Там вони коштують дорожче, але шансів, що забавка пройшла всі етапи контролю безпеки — більше.

Також велике значення має маркування, воно повинно бути нанесене державною мовою, легко читатися та не змиватися. На товарному ярлику повинні значитись:

·         товарний знак підприємства-виробника або його представника;

·         найменування та місцезнаходження виробника;

·         графічний попереджувальний символ позначення віку у вигляді кола, в якому контур обличчя та вказівки вікової групи;

·         попереджувальні написи (наприклад: «Обережно! Вогненебезпечно»; «Не призначено для дітей віком до 3 років — містить дрібні деталі»).

Відсутність маркування — показник нелегальності походження іграшки

Всі іграшки повинні бути упаковані в пакети з полімерної плівки. Порушення цієї вимоги найбільш актуальне для м’яконабивних виробів. Придбана на ринку іграшка без упаковки, яка, немов губка, увібрала в себе шкідливі речовини ззовні, а може й стала «притулком» для збудників тяжких хвороб (туберкульозної палички, стафілококів, стрептококів), часто спричиняє серйозне захворювання у дитини.

Окрім цього, характерні порушення вимог щодо безпеки м’яконабивних іграшок полягають у неміцності та порушенні цілісності швів, а також вмісті у набивці шкідливих домішок (ртуть, миш’як, свинець тощо).

Гострі кути і кромки конструкторів та трансформерів, а також металеві іграшки з грубо обробленими деталями можуть спричинити травмування шкіри. Коли мова йде про маленьких дітей — тут важливою умовою безпечності є важкодоступність дрібних деталей (колісчаток, пружинок, кілець), які дитина могла б запхнути до рота.

Дитячі транспортні засоби обов’язково повинні мати висновок про перевірку на безпеку: систем управління, гальмування, ймовірності перекидання під час маневрів тощо. До товарів з підвищеним ризиком слід віднести плавзасоби. Тут варто пам’ятати, що м’ячики та надувні тваринки розраховані для використання у якості іграшки, і аж ніяк не плавзасобу — вони можуть не витримати ваги дитини!

Ну і звичайно ж, не слід забувати, що іграшка має бути не лише безпечною та гарною, а й корисною. Адже саме в процесі гри значною мірою відбувається процес формування світогляду дитини, розвитку її розумових здібностей та практичних навиків. Тож обираючи, чим порадувати свого малюка, бажано відразу ж уявити, що він буде робити з новою забавкою: просто споглядати її, як красиву статуетку чи залучить до різноманітних ігор, використовуючи свій творчий потенціал. Головним привабливим фактором для дитини є можливість що-небудь з нею зробити (розібрати і зібрати, рухати різноманітні частини, возити, викликати появу певних звуків тощо). Так, великі м’які тварини (зайці, ведмеді, слони), яких малюк не зможе навіть довго утримувати в руках, служать швидше прикрасою для кімнати чи подушкою, але аж ніяк не учасником гри. Важко назвати розвиваючими і заводні чи деякі електронні іграшки.

Обов’язково слід звернути увагу на технічні характеристики виробу. Якщо кільця піраміди важко надіти на стержень, частини матрьошки із скрипом поєднуються одна з одною, а колеса машинки погано прокручуються, навряд чи це принесе як моральне, так і практичне задоволення дитині. Не рекомендують захоплюватися іграшками, які формують у дитини агресивну поведінку (всілякі монстри, чудовиська, воїни з агресивним виразом обличчя і таке інше).

Що означають знаки на упаковці

— знак відповідності обов’язковим вимогам. Він говорить про те, що іграшка пройшла ряд необхідних випробувань на безпечність. Проте, він ще не є гарантом безпеки для кожної дитини усіх вікових категорій.

— вказує на вік дитини, для якої іграшка може бути небезпечною у зв’язку з її конструкційними особливостями та експлуатаційними характеристиками. Окрім знака, зазвичай, вказується конкретна вимога безпеки по експлуатації іграшки. Наприклад, «Використовувати під наглядом дорослих», «Промити мильним розчином» тощо. В Україні цей інформаційний знак було введено стандартом ДСТУ ISO 8124-1-2003.

— цей знак на своїх іграшках ставлять виробники ЄС, щоб показати, що продукція виготовлена у відповідності з вимогами директиви про безпеку іграшок. Він є додатковим і не являється позначкою якості чи безпеки. Проте, саме цей інформаційний знак є, свого роду, паспортом для іграшки і забезпечує її вільне перевезення по Європейському Союзу.

— «Знак Лева», розроблений Британською Асоціацією Ігор та Хобі, вказує саме на якість та безпеку іграшки. Він призначений безпосередньо для споживачів і є гарантом того, що виробник дотримався при виробництві усіх правил безпеки іграшки.

— «Підтверджений Знак Лева» свідчить про те, що іграшка пройшла тести на Стандарт Безпечності Іграшки, які містять досить жорсткі вимоги до іграшок.

Якщо про покупку довелося пожалкувати

Якщо недоліки іграшки Ви догледіли лише вдома, пам’ятайте, що згідно з ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право обміняти непродовольчий товар відповідної якості на аналогічний у продавця, у якого його було куплено, якщо товар не влаштував його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром чи з іншої причини, не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право повернути витрачені гроші чи обміняти такий товар протягом 14 днів, не рахуючи дня покупки.

Обмін товару відбуваєтьсялише у випадках, коли він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярликів, а також товарний чек, який підтверджує факт покупки. Якщо з продавцем це питання вирішити не вдалося, варто написати заяву-претензію на ім’я директора торгової точки. В ній необхідно вказати дату купівлі товару, його вартість, марку, модель, виявлений недолік. Причому цей документ необхідно скласти в двох екземплярах. Один залишити в директора магазину, другий — з відміткою особи, яка прийняла його (ПІБ, посада, підпис), забрати собі. Протягом 3 днів керівник зобов’язаний відреагувати на Вашу заяву.

Тож будьте уважними, це допоможе Вам зберегти не лише здоров’я, а й святковий настрій.

                                        ПРО РОДИННІ читання

Вечір. У кімнаті зі­бралася вся родина — від дідусів і бабусь до малечі. Хтось сидить за столом, хтось — у зручному кріслі... У ру­ках жінок — шиття, ви­шивання або в'язання. Хтось із дітей малює, ліпить. Панує атмосфе­ра єднання, сімейного затишку, душевної та духовної близькості... А об'єднала всіх книж­ка. Читають по черзі: спочатку   дорослі,   потім — старші діти. Най­молодші вчаться не перебивати, уважно слухати, запам'ятовувати свої запитання "на потім".

Сьогодні така картина — рідкість, і в більшості людей викличе щонайменше подив, хоча колись таке проведення дозвілля було звичним.

Здавна в українських родинах вечорами збира­лися за столом, щоб послухати цікаві розповіді, спогади, перекази, які від діда-прадіда передава­лися з уст в уста. Так підтримувалася історія роду, пам'ять поколінь, що її малята всотували з перших років життя. У кожній хаті була Біблія — перша кни­га, яка об'єднала сім'ю за спільним читанням. Чи­тав, як правило, батько, інші уважно слухали.

Розквіт сімейних читань припадає на XVIII—XIXст., коли в родинах інтелігенції ця традиція збагачува­лася ще й музикуванням, бесідами про мистецтво, домашніми виставами за прочитаним. І Спільне читання дає родині теми для обгово-1 рення, сприяє виробленню єдиного погляду на І життя, моральної позиції, взаєморозуміння та і   духовної єдності.

Саме цього бракує сучасним сім'ям, які за стрім­кими змінами життя та вічним поспіхом не встига­ють зупинитися й подумати про головне. Тож, гада­ємо, варто було б відродити добру давню традицію родинних читань, адже це так важливо для гармо­нійного розвитку дітей.

Навіщо читати разом?

Родинне читання — цікава й своєрідна форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, мама (тато, бабуся...) і автор книги чи стат­ті в журналі. Нерідко батькам буває складно почати з малюком розмову на делікатні морально-етичні теми. Спільне читання художніх творів перекидає місток до відвертості й порозуміння між дитиною і батьками. У журналі "Джміль" такі бесіди ведуться в рубриках: "Школа шляхетності", "Літературна сту­дія", "Психологічна вітальня".

Спільно проведені за читанням та прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту твору, навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам'ять надовго зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й мами, їхні слова, пояснення.

Дитина вчиться розуміти і критично осмислюва­ти текст, визначати й висловлювати головну думку твору. Дослухаючись до думки дорослих щодо про­читаного, малюк і сам намагається ставити запи­тання, аналізувати різні погляди, формулювати свої враження.

Що читати?

Сімейне читання передбачає читання творів, ці­кавих усім членам родини. Варто обирати казки, оповідання з історії та географії, статті з дитячих енциклопедій, класичні твори, поезію, сучасні тво­ри для дітей. Бажано прочитати дітям книжки, які самим батькам були цікаві в дитинстві, і спробува­ти пояснити, чому. Після читання запитайте в сина чи доньки, чи цікаво їм було слухати і про що іще вони хотіли б дізнатися. Відповідь підкаже зміст на­ступних зустрічей з книжкою.   Ще раз наголосимо: сімейні читання мають задовольняти читацькі потреби та інтереси всіх членів родини.

Дитині треба пояснити, що є твори, які до душі бабусі, мамі чи татові. І поки дорослі з інтересом їх обговорюють, малюк може послухати, притулив­шись до рідного плеча, щось помалювати чи по­складати мозаїку.

Дорослим може здаватися, що дитина "пропус­кає повз вуха" "серйозні" твори, проте це не так. Усе, що цікаво дорослим, цікавить і дитину. Почуте й побачене в дитинстві формує обрії інтересів, іно­ді на все подальше життя. Якщо спогади дитинствасіренькі й буденні — таким буде й життя дорослої особистості. Якщо ж вони сповнені високих почут­тів та цікавої діяльності — можна сподіватися, що й доросле життя людини буде змістовним, цікавим, сповненим високих ідеалів.

Для сімейного читання можна брати складні­ші твори, але бажано зі щасливим закінченням.

Рекомендуємо, зокрема, такі: "Уклін вам низький" Л.Калашникової; повість "Таємниця козацької шаблі" 3. Мензатюк; казки В.Нестайка "В Країні Сонячних Зайчиків" та "В Країні Місячних Зайчи­ків"; повну версію казки П.Треверс "Мері Поп-пінс" (якадуже відрізняється від відомого фільму про няню-чарівницю); "Хроніки Нарнії" К.Льюіса; трилогію "Сімейна хроніка" С.Аксакова (особливо першу її частину — "Дитячі роки Багрова-онука"); оповідання О. Генрі: "Дари волхвів", "Вождь чер­воношкірих", "Скарб", "Останній листок"; твори Дж. Прістлі; оповідання про природу Р.Кіплінга, М.М.Пришвіна, поезію Лесі Українки, О.Олеся, І.Буніна тощо. Бажано, щоб у родині слухали як українську, так і зарубіжну літературу, виховуючи тим самим у дітей повагу до різних культур.

Сімейне читання, як правило, проводять один раз на тиждень, коли у вихідні дні вся родина зби­рається разом. До речі, не обов'язково це робити увечері за столом. Разом почитати та обговорити книжку можна і в парку, на пляжі, на дачі.

Увага! Родинні читання, навіть систематичні,не можуть замінити щоденного читання дитині перед сном, яке певною мірою виконує роль колискової, сприяючи спокійному засинанню.

Тож, шановні дорослі, подивіться на свою книж­кову полицю. Візьміть з неї улюблену книжку і почніть читати її у колі родини.

                                         БЕЗПЕКА ВАШОЇ ДИТИНИ
 

Безпека вашої дитини Сучасне життя, особливо у містах, стає дедалі складнішим і небезпечнішим для дитини. Щільний потік транспорту на вулиці, "злочинці за кермом", що їдуть на червоне світло, "лагідні" незнайомці, ліфти, під'їзди... Як вберегти дітей від небезпеки? Єдиний вихід -виробити у неї навички безпечної поведінки.

Прогулянка - ідеальний час для цього. Звісно, 5-7-річні діти важко сприймають (або й зовсім не сприймають!) "голі" слова і поради про те, як поводитися у небезпечній ситуації. А розповідаючи дитині усілякі "жахи" про те, що з нею може статися, ви доведете її до неврозу. Що ж робити? Бавитись і програвати конкретні ситуації, які ви побачили на вулиці.

Безпека на дорозі

Корисно, наприклад, пограти у гру „Я веду маму (тата, бабусю)". Дитина переводить дорослого через вулицю, дивиться за машинами і вирішує, коли можна спокійно йти. Ця гра пробуджує самоповагу, відповідальність, розважливість, що згодом стане корисною звичкою.
Почувши, як вищать гальма, ви можете розказати, що відчуває водій, коли перед машиною раптом вибігають на дорогу пішоходи чи виїжджають велосипедисти. Поясніть, що всі люди різні, і серед водіїв, так само як і серед пішоходів, є немало людей, які створюють небезпеку для інших, бо порушують правила. А ще дорога буває слизькою, мокрою, і тоді водій просто не може швидко загальмувати (спитайте дитину, чи може вона одразу зупинитися на ковзанці?). Поясніть також, що водити машину є важко, бо це вимагає постійної уваги (спитайте дитину, скільки часу вона може безупинно розв'язувати інтелектуальні завдання?), а тому водій може бути втомленим, відволіктися.
Ще раз наголосимо - найкраще такі бесіди проводити на конкретних прикладах: ви з дитиною побачили, як хтось перебігає вулицю на червоне світло, чи машина їде надто швидко, чи малий велосипедист виїхав раптом з брами на вулицю, чи хтось переходить дорогу перед великою припаркованою машиною, не бачачи, відповідно, чи їде зліва машина, тощо. Бажано після бесіди програти таку конкретну ситуацію: дитина буде "машиною", а ви "пішоходом", або навпаки, тощо.
А коли дитина піде до школи, треба спільно з нею пройти маршрут, пояснивши і "зобразивши", як вона має поводитися на вулиці. Можна намалювати карту - маршрут, яким дитина йтиме до школи. Так роблять у Болгарії. Разом з дитиною батьки проходять по карті-маршруту по усіх перехрестях, дивляться на усі світлофори і пішохідні переходи, визначають разом, за якими ознаками можна впізнати машину, яка може проігнорувати червоний сигнал світлофора. Для дитини це гра, але в Болгарії такими іграми батьки зменшили дитячий травматизм на дорозі у 4 рази!

"Лагідні" незнайомці

Небезпечні для дитини не лише машини, що мчать вулицею. Машина може пригальмувати поряд:
- Дівчинко, як мені доїхати до...? Хлопчику, хочеш покататися?
Для дитини має бути незаперечним правилом: НІКОЛИ НЕ РОЗМОВЛЯТИ З НЕЗНАЙОМЦЯМИ. Варіанти заманювання можуть бути найрізноманітніші, і дитина має це знати. Вона має негайно відійти туди, де є багато людей. Зазвичай злочинці, якщо їм не вдасться "розговорити" дитину, не переслідують її, а починають шукати іншу жертву. Можна згадати казку про Червону шапочку, пояснивши, що то в казці Вовка зразу можна було впізнати, а в житті злочинці виглядають аж ніяк не страшними і небезпечними злочинцями, зазвичай, це дуже добрі, лагідні й ввічливі "дядечки" і "тітоньки".

Поясніть, що "погані дорослі" часто виглядають добрими і обманюють дітей, коли просять їх, наприклад, врятувати кошеня, чи допомогти, чи коли пригощають або дарують солодощі або іграшки. Домовтеся з дитиною, що вона має обов'язково спитати дозволу у мами чи тата, перш ніж піде з кимось чи візьме подарунок. А для незнайомця найкраща відповідь: "Мені не дозволяє мама", "Я мушу спитати дозволу у тата", "Он там мій тато, я зараз у нього спитаю" - якщо ситуація склалася у людному місці тощо. Попередьте дитину, що її можуть спровокувати: "Я думав, ти великий, а ти мамусин мазунчик, дозволу питаєш" або "Я запитував у твоєї мами, вона тобі дозволила". Скажіть дитині, що такі слова - найперша ознака, що це "погана" людина, яка бажає їй зла.

Запитайте у дитини, чому Вовку вдалося так легко проникнути до Бабусиної хати? Нехай дитина сама дійде висновку, що чужим не можна давати адресу, телефон, ключі тощо. До речі, поясніть, що по телефону цієї інформації також не можна давати, і взагалі не слід розмовляти з незнайомцями і по телефону, а тим більше говорити, що "мами нема вдома". Програйте ситуацію, ніби ви незнайомець (змініть голос) і телефонуєте, коли батьків нема вдома. Дитина має запитати, хто говорить, і сказати, що мама (тато) зараз зайняті і передзвонять самі.
Поясніть дитині, що найбільша небезпека чигає на неї у безлюдних місцях: пустирях, підвалах і горищах, лісопосадках, парках, новобудовах, покинутих будинках тощо. Можна подивитись разом телепередачу про зниклих дітей. Тільки не розповідайте жахів у деталях, щоб не залякати дитину. Надто страшні історії можуть призвести до протилежного результату: навіяний батьками страх просто паралізує дитину у небезпечній ситуації, і вона нічого не робить для свого порятунку. Власне, батьки мають навчити дітей конкретним діям у небезпечних ситуаціях за допомогою рольових ігор.

Поясніть, що в ліфті не можна їхати самому чи з чужими. Чужий може скривдити, ліфт може застрягти. Порадьте, як чемно відмовитися, якщо запросять їхати разом у ліфті: "Дякую, мені невисоко", "Дякую, я ходжу пішки", "Мені не дозволяє мама" тощо. Адже дуже часто діти погоджуються на сумнівні пропозиції, бо не вміють ввічливо відмовити дорослому.

Невтомно пояснюйте, що мама чи тато ніколи не пришлють за своїм малюком в дитсадок чи в школу чужого, вони прийдуть самі.
Скажіть дитині: якщо чужий силоміць тягтиме її до ліфта, у машину, у браму тощо, вона повинна щосили кричати: "Це чужий дядько! Подзвоніть моїй мамі! Я - (ім'я)" - щоб перехожі не подумали, що це сімейна сцена. Скажіть, що вона має робити АБСОЛЮТНО усе: кусатися, битися, дряпатися - усе, що недозволено в нормальному житті. Незле і прорепетирувати цю ситуацію - нехай дитина покаже, як голосно вміє кричати.

"Знайомі незнайомці"

За статистикою, у США 60% жінок у дитинстві зазнали сексуальних домагань. Це не означає, що їх усіх зґвалтували. Ні, їх "торкалися" у інтимних місцях дорослі чи старші діти. І майже у 70% випадків - це були знайомі їхніх батьків: друзі, сусіди, далекі й близькі родичі, колеги по роботі тощо. І в переважній більшості випадків батьки так і не довідалися, що люди, яким вони довіряли, робили з їхньою дитиною, бо вона їм цього так ніколи і не розповіла. Бо їй було соромно. Бо вона почувалася винною. Бо вона боялася. Бо знала, що їй не повірять. Навряд чи в Україні ситуація набагато краща, просто у нас не проводили таких досліджень. Не думайте, що це минає для дитини безслідно, навіть якщо вона дуже мала, щоб зрозуміти, що з нею зробили. Цей спогад ніколи не зникне, і через якийсь час вона все зрозуміє. Не думайте, що серед ваших близьких і знайомих не може бути збоченців - ви не знаєте цього точно, тому що зазвичай вони виглядають як виховані, освічені, нормальні люди. Пам'ятайте: такі люди можуть бути також серед лікарів, вчителів, тренерів, завгоспів тощо - усіх, хто працює в дитячих закладах.
З перших років життя привчіть малюка до того, що його тіло належить тільки йому, і ніхто не має права торкатися його без дозволу малюка. Не цілуйте і не пригортайте дитину, якщо вона цього не хоче цієї миті. І ніколи не дозволяйте цього робити іншим людям, і рідним у тому числі - бабусям, дідусям тощо.

Як вберегти дитину і водночас не посіяти в її душі недовіри до всіх людей взагалі?
Поясніть, що майже ніхто зі знайомих і незнайомих дорослих не хоче дитині зла. "Поганих" є дуже мало, і зовсім необов'язково, що дитина їх зустріне. Але упізнати "поганого" неможливо, бо вони виглядають як "хороші". Тому про всяк випадок ні з ким нікуди ходити не можна - лише з дозволу батьків.

Розкажіть дитині, як "погані" заманюють дітей: пригощенням та іграшками; обіцянкою показати щось цікаве - щенят, кошенят, мультики, цікаву гру на комп'ютері тощо; проханнями про допомогу; посиланнями на батьків ("Мене по тебе послала мама..."). Не розповідайте подробиць про те, що "погані" можуть зробити дитині, але скажіть, що це дуже страшно. Якщо дитина, не спитавши дозволу, пішла з двору, до сусідів, до друзів -покарання має бути суворим: слід надовго заборонити їй прогулянки (чи зустрічі з друзями, ігри, мультики тощо). Потурання у цьому питанні відгукнеться вам страшними переживаннями, коли дитина досягне підліткового віку і ви не знатимете, де вона, з ким, чи взагалі ще жива. І найголовніше:
Зробіть усе можливе, щоб дитина вам довіряла. Розповіді дитини про себе і про події в її житті допоможуть вам визначити, наскільки дитина адаптується до різних ситуацій і чи може себе захистити. Тільки таким шляхом ви можете довідатись, чи є серед її оточення збоченці, і вжити заходи для її захисту. Тому, як би не були зайняті, ви маєте ЗАВЖДИ вислухати дитину, якщо вона хоче вам щось розказати. А якщо ваша дитина не має потреби розповідати вам про свій день, то ви маєте самі викликати її на розмови. Найкращий спосіб - розповісти якийсь випадок зі свого дитинства чи з дитинства ваших рідних або друзів. Дітям це надзвичайно цікаво: "виявляється, коли моя мама (мій тато) були такими маленькими, як я, з ними також траплялися страшні, неприємні, смішні історії!".

Тільки маючи постійний контакт з дитиною, ви можете оцінити, наскільки вона самостійна, наскільки потребує вашого контролю та опіки, наскільки їй можна довіряти, скільки "волі" їй можна давати.

Майте на увазі: якщо дитина не має контакту з батьками, то шукає його у інших людей і поза домом. Цим часто користуються злочинці.

Отже, мета "безпечного" виховання - прищепити дитині впевненість у тому, що якщо вона буде дотримуватися певних правил поведінки, з нею не станеться біди, а якщо й виникне небезпечна ситуація, то знайде з неї вихід, адже батьки навчили її, як це робити.

                      Рекомендації щодо організації 

        харчування дитини

Добрий апетит і улюблені страви

Рецепт 1

Навчіться не помічати поганого апетиту дитини Не реагуйте хворобливо на те, що дитина мало їсть і демонстративно відсуває тарілку. Не хоче їсти - спокійно і по-дружньому відпустіть її з-за столу, хай терпить до вечері. Врешті здоровий інстинкт візьме своє і їсти захочеться. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, якщо вона попросить їсти.

Лагідно поясніть, що їсти треба у відведений для цього час. Вечерю у такому разі зробіть дещо раніше. На апетит впливає і зміна обстановки. Підіть на прогулянку й ви побачите, з яким апетитом після цього їстиме ваша дитина. Сміливо довіряйте здоровому інсти¬нктові, закладеному самою природою.

Рецепт 2

Давайте тільки ту кількість їжі, що її з'їдає дитина із задоволенням. Здорова дитина здебільшого споживає стільки, скільки потрібно для її організму. Утримуйтеся від розмов про те, що «дитина мало або майже нічого не їсть», бо вони шкідливі. Своєчасно включайте в раціон дитини різноманітні, рекомендовані для її віку, страви та, проявляючи такт і наполегливість, привчайте їсти все, що корисне для неї. Дотримуйтесь режиму харчування. Пам'ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися ложкою, виделкою, во¬лодіння елементарними навичками культури споживання їжі.

Народна мудрість про їжу і харчування

• Апетит з їжею прибуває.

• Паляниця - хлібові сестриця.

• Поволі, хлопчику: раз хліба, два борщику.

• Хто з собою хліб носить, той їсти не просить.

• Де ви, пироги? Тут є ваші вороги.

• Пиріг животові не шкодить.

• З'їла борщик до кришечки, щоб не боліли кишечки.

• Смачні борщ і каша, якщо там є шматочок м'яса.

• В гурті і каша добре їсться.

• Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять.

• Як їсть дитина, то тішиться родина.

• Не. кусай більше, як у рот влізе, бо вдавишся.

• Мало вкусиш - швидше прожуєш і проковтнеш.

• Коли гаряче, то студи, козаче.

• Душа міру знає.

• Виїв ще й облизався.

• Аби що до губи, будуть їсти зуби.

• Гороху треба їсти потроху.

• 3 гречки та проса - і каша, і паша.