Музкерівник рекомендує
Музичне виховання - частина естетичного виховання дитини. Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецтва (музика, образотворче мистецтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецтва доступний дитині.
Як це прекрасно-знайомити дітей з музикою. Діти дуже люблять слухати. Треба більше і більше співати дітям без музичного супроводу, щоб вони не тільки слухали, але й розуміли, про що ця пісня, вслухувались в звучання слів та словосполучень.
Музика, як і художнє слово чи картина, повинна стати для дітей способом вираження почуттів, настрою. Слухання музики розвиває інтерес до неї, любов, розширює кругозір, підвищує музичне сприйняття. Музика для слухання буває вокального і інструментально. Це можуть бути пісні виконані батьками, чи музичні твори у грамзапису, ауді та відео записи. Для кращого запам’ятовування пісні чи музичного твору, можна асоціювати його з тим, що бачить дитина навкруг себе. Намалювати те, про що вона чула. Дуже гарно запам’ятовують діти пісні з мультфільмів, тому, що вони сприймають пісню образно, відносно того чи іншого героя. Батьки повинні вчити дитину любити пісню, насамперед народну пісню, тому що народна пісня має художньо-виховну цінність.
Для розвитку ритмічного сприйняття треба користуватись музичними інструментами. Але в домашніх умовах це можуть бути такі предмети: ложки, палички, камінці, капронові пляшечки чи коробочки, які наповнюють крупою, горохом, квасолею. І граючи на такому інструменті, дитина покращує виконання пісні і одержує велике задоволення.
Для розвитку танцювальних навичок - потрібно якомога більше розвивати у дитини потребу в рухах. Давати можливість розвивати танцювальну творчість, щоб дитина одержувала максимум задоволення.
Якщо музика викликатиме у вашої дитини позитивні емоції, вона сприйматиме навколишній світ гармонійно і оптимально.
МУЗИЧНО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Музичне виховання в дитячому садку тільки тоді стане ефективним, коли загальні педагогічні принципи взаємодіятимуть з музичною концепцією. В чому мета музичного виховання у дошкільному закладі? Вихователь повинен через спів, слухання музичного матеріалу дати дітям найяскравіші звукові враження, викликати інтерес до музикування, виховати естетичну чутливість. Саме вихователь, підтримуючи початкові основи найпростішого слухового досвіду, переданого матір’ю малечі, повинен прищепити дітям любов до співу, дитячих ігор. Саме на цій базі вони вчитимуться співати чисто і гармонійно.
Звичайно, до цієї праці треба готуватися ретельно, хоч, на перший погляд, здається, все просто: з дітьми треба говорити їх мовою. Отож, ігровий спосіб навчання, котрий перейняла вже більшість педагогів світу, став основним принципом цього періоду музичного виховання. Результатом має стати добре розвинений слух, відчуття ритму, гармонійний рух у просторі.
Вихователь повинен підготувати підґрунтя для забезпечення основ національного музичного виховання. Для дитини стане радістю спів, особливо перші музичні враження, тому що її музична пам’ять розвивається, через вміння красиво рухатися, в єдиний сплав ігрового світу гармонійно об’єднаються синкретична єдність слова, співу та руху.
Музично-співоче виховання дуже тісно взаємопов’язане з іншими формами духовного виховання і становить базову основу естетичного розвитку дитини. У процесі зростання дитячого організму формуються поняття малечі, котрі з часом стануть естетичними поглядами майбутньої особистості. На все це невпинно впливає і та звукова атмосфера, у якій починає розвиватися дитина. Процес цей не односторонній — всі вищезгадані фактори впливають і на музичне виховання.
В яких напрямах будується музичне виховання? Більшість педагогів світу прийняли концепцію, яка була запропонована ведучими педагогами-музикантами, такими, як М. Лисенко, К. Квітка, К. Стеценко, і базується на двох постулатах: класичній музиці світової скарбниці та традиційній автентичній фольклорній спадщині. Не тільки вони, але й такі педагоги, як В. Сухомлинський, С. Русова,
К. Ушинський вважали, що кожний народ повинен починати музичне виховання майбутньої генерації з народної музики. Через малі музичні форми, ігровий фольклор треба поступово прийти до всесвітньої спадщини. В основі музичного виховання мають бути цінні, вагомі музичні взірці, бо саме вони формуватимуть майбутні смаки індивідуальності.
Музичне виховання треба починати від самого народження дитини. Якось Золтана Кодая, який був міжнародним президентом з питань музичного виховання при ЮНЕСКО, спитали, коли ж треба починати? Він відповів: «Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження дитини». З часом, маючи хороший досвід у роботи з дітьми та музикантами, він себе виправив: «Музичне виховання дитини починається за дев’ять місяців до народження матері дитини». Цим він хотів підкреслити високу виховну, естетичну роль музики у передачі майбутнім поколінням генної пам’яті нації.
Таким чином, завдання рідної домівки, ясел, дитячого садка полягає в тому, щоб якомога раніше і планомірно почати формування дитячої душі. Успіх залежить від духовного стану, професійної підготовки та вміння любити дітей.
Народ можна назвати культурним тільки тоді, коли музичні горизонти бачать всі. Поступово малі діти перейдуть до школи і почнуть більш ретельно вивчати музику як серйозний предмет. Запис і читання нот також треба буде планувати з відповідним порядком і методою, але зробити так, щоб діти це сприймали легко і невимушено, щоб це було продовженням гри. Звичайно, спів, що не потребує ніяких матеріальних затрат, повинен бути вокально привабливим, а вихователь має розглядати його як справжнє мистецтво. Це найкраща форма музикування, найприродніший спосіб, що передує грі на інструменті. Співати та читати ноти можна навчити кожного, і таким чином сприяти колективному співу та музикуванню. Так виховуються не тільки хороші музиканти, а й весь загал на чутливість до світової та національної культури. Для цього починати необхідно якомога раніше і продовжувати протягом багатьох років.
Якщо ми хочемо, щоб наше суспільство пишалося не тільки поодинокими талановитими музикантами, котрі пройдуть горнило професійних шкіл, стаючи «спортсменами» у цій галузі, то повинні все зробити для того, щоб якомога ширший загал розумів світ справжньої музики, міг оцінити та практично вмів самостійно музикувати. Це давно вже зроблено у високорозвинених країнах Європи.
10 золотих правил для батьків
ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО МИЗИЧНО-
ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
- Співайте разом зі своєю дитиною вдома колискові, забавлянки, пісні-небилиці тощо.
- Слухайте разом із дитиною музику в живому виконанні, аудіозаписі.
- Музикуйте з дитиною на музичних інструментах - справжніх, іграшкових чи виготовлених власноруч
- Імітуйте голоси персонажів під час читання з дитиною казок
- Влаштовуйте вдома імпровізовані танцювальні виступи
- Готуйте разом із дитиною в музичні ігри
- Поєднуйте діяльність дитини в побуті з творчістю
- Підтримуйте розмову з дитиною, коли вона ділиться своїми музично-естетичними враженнями
- Поповнюйте домашню музичну фонотеку музичними казками, дитячими піснями, мюзиклами тощо.
«Таланти створювати неможливо, але можливо і потрібно створювати середовище для їх прояву і росту» Г.Г.Нейгауз
Мета музичного виховання в дошкільному закладі:
•виховання шляхетної людини шляхом впливу музичного мистецтва;
•формування інтересів, потреб, здатностей, естетичного відношення до музики.
Завдання музичного виховання:
♦Виховувати інтерес до музики
♦Збагачувати музичні враження дітей, ознайомлюючи їх з різними музичними творами.
♦Знайомити дітей з елементарними музичними поняттями, навчати простим практичним навичкам во всіх видах музичної діяльності, щирості, природності та виразності виконання музичних творів. Розвивати емоційний відгук, сенсорні здатності і ладотональний слух, почуття ритму, формувати співочий апарат та виразність рухів.
♦Створювати творчу активність під час музичних занять.
♦Формувати самостійність, ініціативу, прагнення застосовувати вивчений репертуар у повсякденному житті, музикувати, співати й танцювати.
♦Сприяти виникненню та прояву музичного смаку на основі отриманих вражень і уявлень о музиці.
Зустріч весни
Здавна наш народ зустрічав весну з особливим настроєм, адже його хліборобська душа була надзвичайно чутливою до всього живого, що пробуджувалося з весною до нового життя. Міфічний образ богині Весни поставав в уяві наших предків в образі прекрасної молодої дівчини або молодиці, тому що саме жінка дає початок життю. Зустріч весни поєднувалася з вигнанням зими-смерті. Ще збереглися подекуди обряди, під час яких спалюється солом'яне опудало, яке символізує собою зиму (під час масниці).
Початок весни пов'язували наші предки зі святом Сорока Мучеників. Воно святкується 22 березня (за новим стилем). У цей день, говорили в народі, птахи прилітають із вирію і приносять весну. Господині, щоб відзначити цю подію, пекли тістечка у вигляді пташок і роздавали дітям, “щоб птиця водилася”. З цим печивом діти вибігали на луки, в ліс і співали:
Пташок викликаю
З теплого краю:
- Летіть, соловейки,
На нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки!
Разом з дітьми виходили зустрічати весну й дорослі, жінки та дівчата. Прислухалися, чи не заспіває вівсянка – птаха, що першою сповіщала про прихід весни. “Кидай сани, бери віз, викинь шубу, з печі злізь”, - примовляли вони, почувши спів пташки.
Благослови, мати
Ладо мати,
Весну закликати,
Зиму проводжати!
- просили благословення дівчата у богині сонця, злагоди та любові – Лади. Це одна з найдавніших міфологічних покровительок східних та південних слов'ян. Після цього діти закликали весну:
Прийди до нас, весно,
Із радістю, із великою
до нас милістю,
Із житом зернистим,
Із пшеничкою золотою,
Із вівсом кучерявим,
Із ячменем вусатим...
Закликаючи весну, запитували: “Весно красна, що ти нам принесла?”
Серед дівчат вибирали найкращу дівчину, яка виконувала роль Весни. Вона відповідала:
Принесла я вам літечко,
Зеленеє житечко,
Та хрещатий барвіночок,
Та запашненький васильочок.
Васильочок – для парубків,
Барвіночок – для дівчаток,
Любисточок – для любості.
Ті, хто просив весну про дари, також не лишалися в боргу. Так, в давні часи в Україні діти носили в руках дерев'яну ластівку і ходили з нею від хати до хати, прославляючи Весну.
Господині в день 40 Мучеників відрізали шматок полотна і приносили його в поле. Вклонившись на всі боки, поверталися до сходу сонця і говорили: “Ось тобі, мати-весно, нова обновка!” При цьому стелили полотно і клали на нього пиріг, надіючись, що такими магічними діями вони забезпечать собі милість сил природи і добрий урожай.
Поклоняючись Весні, поклонялися ще й міфічному богові сонця – Ярилу, якого уявляли гарним парубком у білій киреї на білому коні. Ярило був парою дівчині-Весні. Звичай водити хороводи Ярилу зберігся ще донашого часу.
Весняні хороводи не збереглися до нашого часу у жодного із європейських народів, крім слов'ян, і особливо різноманітні їх види у нашого народу.
Свій перший весняний хоровод виводили в Наддніпрянській Україні називали веснянками, а в Галичині – гаївками, гагілками, ягілками.
Гаївки в Західній Україні співають тільки на Великодні свята біля церкви, а веснянки виконуються протягом усієї весни.
Найбільш відомий весняний хоровод “Кривий танець”, який водили біля церкви, на луці або вели через усе село, як це було на Вінничині, приєднуючи по дорозі до себе все нових дівчат. При цьому співали:
Ми кривого танцю йдемо,
Кінця йому не знайдемо,
Треба його вести,
Як віночок плести...
“Кривий танець” - це символ пробудження життєвої енергії, цим танком дівчата вітали Весну і запрошували її швидше вступати в свої права.
У весняних обрядових піснях та хороводах важливе місце займали хліборобські мотиви, тому що оранка, сівба, збирання врожаю – все це було головним заняттям переважної більшості населення України.
Хороводи належали колись, очевидно, до комплексу магічних дій, які ставили собі за мету розбудити і спрямувати сили природи на збільшення врожаю. Та з часом елементи магічних дій втратили своє значення і їх замінили елементи гри. Зараз ці веснянки сприймаються як дитячі ігри.
Магічним заклинанням шуму зеленої весни, який розвиває листя на деревах, трави на луках, зелені вруна на полях, була й веснянка “Зелений шум”. Вона збереглася в незначних залишках, і, як писав М. Грушевський, “ми можемо тільки інтуїтивно в самих сих виразах відчувати багатство сього мотиву, розбудженого космічного руху, шуму зеленої весни”:
Ой, нумо, нумо,
В зеленого Шума -
А в нашого Шума
Зеленая шуба.
А Шум ходить по дуброві...
Далі йдуть пародійні рими, “Які витиснули з уживання первинний текст, коли хоровод зійшов на просту забаву”. цей весняний хоровод був дуже популярним ще навіть у післявоєнні роки на Поділлі, зокрема на Вінничині. Його водили дівчата на Великдень біля церкви. Ключ дівчат ,співаючи, рухався навколо церкви, сплітаючи пліт із рук, по якому вели мале дитя – Шума. І хоч як намагалися з корінням вирвати ці залишки нашої прекрасної культури, проте, на щастя, ще є люди ,які зберегли в пам'яті цю веснянку і можуть передати її своїм нащадкам.
Одна з найдавніших гаївкових забав “Воротарчик” починається словами: “Воротарчику, воротарчику, отвори ворітечка”. Що ж за ворота він стереже? В індійські міфології є божество Врітра – дракон, що замикає земні води. Бог-громовержець Індра (в українській міфології йому відповідає Перун) звільняє води з полону Врітри. Індійська культура, як і українська, - одна з гілок древньої культури землеробів. Тому у всіх давніх хліборобстких народів споріднені звичаї і вірування.
Гаївки дуже щедро ілюструють дохристиянські магічні культури, ворожіння, любовні чаклування, бо весна – час парування, женихання, сватання, зародження нових сімей. В Україні здавна існував звичай вільного вибору,хоч є, звичайно гаївки і про дівчину, яка йде за старого, за нелюба. Прикладом такої гаївки є “Нелюб”. “Ой, як, як миленькому постіль слати?” - запитує гурт дівчат. “Ой, так, так”, - проказує дівчина і стеле хустку, на яку сідає коханий, якого вона обнімає і цілує. Друга частина веснянки розповідає про те, як дівчина стеле постіль нелюбу, імітуючи при цьому неприязнь до нелюбимого чоловіка.
Так само як колядки та щедрівки, весняні обрядові пісні були книгою життя народу, в них розкривалося його ставлення до всіх життєвих ситуацій. У гаївках багато гумору, жартів, особливо в переспівах дівчат та хлопців. Найбільше кпинів діставалося парубоцькій красі, котра в “болоті випрана, на дощі сушена, під лавку шпурнена”.
Що в решеті водиці, водиці,
Стільки в хлопців
правдиці, правдиці.
Скільки в небі зірочок,
зірочок -
Стільки хлопцям болячок,
болячок, -
жартували дівчата над хлопцями. Хлопці також не залишалися в боргу і відспівували дівчатам:
А весна весною,
а дівка – дівкою,
Ходить, світом нудить,
спідницею крутить.
Крутить, щоб видати,
бо хоче віддатись.
Дома не сидіти, в дівках не сивіти.
Веснянки та гаївки – це найдавніші містерії весняного пробудження,коли вся природа сповнюється новими животворними силами, щебетом пташок, запашним цвітом, радістю життя. І, напевно, недаремно назву “гаївки” відомий дослідник української обрядовості Ксенофонт Сосенко виводить від староіранського слова “гаїл”, що означає життя, Божа сила.
До весняних обрядів належить і не менш поетичний, сповнений віри в оновлення всього живого обряд “топтання рясту”. Як тільки на узліссях з'являються перші листочки рясту, всі поспішали до лісу і, босоніж притупуючи, примовляли: “Топчу, топчу ряст, ряс. Бог здоров'я дасть, дасть. Дай, Боже, діждати, щоб на той рік топтати!” Це означало, що людина, яка доторкнулася до живої природи, набереться сил, стане здоровою і зможе зустріти наступну весну.
Весняний цикл свят
Разом з пробудженням природи від зимового сну починається цикл весняних свят, що супроводжується піснями, іграми, хороводами. До весняного календаря наші прадіди зараховували й свято Стрітення (23 лютого), яке вважалось перехідним містком від зимового до весняного обрядового циклу: це був день першої зустрічі зими з літом. Але справжній прихід весни пов'язувався з появою перших птахів: прилітаючи з вирію вони на крилах несуть весну-літо, а в образі птахів прилітають душі новонароджених та прабатьків, які охороняють врожай. Приблизним початком весни вважався день преподобної мучениці Євдокії, або Явдохи (14 березня). За старим стилем Євдокії святкували 1 березня, а цей день вважали початком нового року, який приходить з пробудженням природи. У цей день прокидається байбак, але тільки вийде з нори, «тричі свисне й знову лягає на другий бік»; далі прокидається ховрашок; ще далі – риба хвостом лід розбиває.
Весняний цикл календарних свят мав особливе значення, бо пов'язувався з закладанням майбутнього врожаю. Тому люди за допомогою обрядів та ритуальних дій намагалися всіляко прискорити прихід весни, тепла, дощу. Вони вірили, що весна принесе щедрі дари, коли її шанувати, співати їй хвалу, закликати її. Так як цей період пов'язувався ще й з пробудженням людських почуттів, то весняна обрядовість багата розмаїтими молодіжними розвагами та поетичними народними співами - веснянками, що пронизували не одне свято та обрядове дійство.
Головним святом весняного циклу є Великдень (Воскресіння Господнє) - найбільше християнське свято, яке органічно поєднує язичницькі ритуали та церковні обряди, а завершується весняний обрядовий цикл Вознесінням Господнім на сороковий день після Великодня, щорічно у четвер.
Зимовий календарно-обрядовий цикл святУ зимовому циклі зосереджена найбільша кількість обрядових дійств, якими люди намагалися забезпечити здоров’я, щастя, достаток у майбутньому році і житті. Календарно-обрядові пісні, присвячені зимовим святам, у всіх народів вважаються найбільш архаїчними. Вони є найбільш консервативною традицією співу, тому що зазнали найменшого впливу ззовні.До найбільш значимих українських народних свят та обрядів зимового календарного циклу можна віднести такі:
Грудень
4 – Введення в храм Пресвятої Богородиці.
7 – Катерина. Народне гуляння. Перші катання на санчатах.
13 – Андрія – Калита. Великі вечорниці. Ворожіння. Кусання калити.
19 – Микола Чудотворець (зимовий, холодний). Загальне свято вшанування найстарішого в сім’ї, святкується всією родиною.
Січень
1 – Новий рік.
6 – Різдвяний Святвечір (Перша Кутя).
7 – Різдво.
13 – Щедрий вечір (Друга Кутя). Маланка.
14 – Святого Василя. Старий Новий рік.
18 – Хрещенський вечір. Голодна кутя (Третя Кутя).
19 – Хрещення. Водохреще.
Лютий
7 – Юхим Сірин, запічник, примовник, цвіркунів заступник. Це свято домового. Його годують (становлять біля печі їжу), співають пісні, розказують казки та примовки (розважають домовика).
Масляна святкується за сім тижнів до Великодня і припадає на період з кінця лютого до початку березня. Це саме веселе, розгульне, загальне свято.
Улюбленим святом для дітей є День Святого Миколая(19 грудня), до якого малята готуються заздалегідь. Малята показують свої досягнення на дитячих ранках, святах, концертах, очікуючи за свої старання винагороду від самого Миколи Чудотворця. Пропонуємо батькам розучити з дітьми пісню.
Святий Миколай
Є на світі свят багато
Урочистих, визначних,
Але Миколая свято
Найприємніше із них.
Миколай святий — не казка,
Це не Дід Мороз, о ні.
Миколайчику, будь ласка,
Ти приходь до мене в сні.
Приспів:
Під подушку я загляну,
Рано-вранці посміхнусь.
Подаруночки дістану,Миколаю поклонюсь.
Подаруночки — це свято,
Та я молю не про те:Бережи матусю й таткаІ хай рідний край цвіте.
Вечір під Різдвяну ніч (6 січня) називають називається "Другою колядою", "Щедрим вечором" або "Другою Кутею". Господарів в цей вечір слід вітати словами "Добрий вечір, святий вечір, добрим людям на здоров’я" або "Будьте здорові, з Колядою!".
ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ, ПАНЕ ГОСПОДАРЮ, РАДУЙСЯ! (колядка)
Добрий вечір тобі, пане господарю!
Приспів:
Радуйся! Ой, радуйся, земле, –Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами.
Приспів.
Та кладіть калачі з ярої пшениці.
Приспів.
Бо прийдуть до тебе три празники в гості.
Приспів.
А що перший празник – то Різдво Христове.
Приспів.
А що другий празник – Святого Василя
Приспів.
А що третій празник – Святе Водохреща.
Приспів.
А що перший празник – зішле тобі втіху.
Приспів.
А що другий празник – зішле тобі щастя.
Приспів.
А що третій празник – зішле всім нам долю!
Приспів.
Вечір під Старий Новий рік називається "Другою колядою", "Щедрим вечором" або "Другою Кутею".
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР!
(щедрівка)
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!
Шили, шили свитку, тай укоротили.
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!
А в нашої Лєни та й нечесана коса.
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!
Що варила, що пекла, неси нам до вікна.
Що в дядька-дядька дядина гладка.
Не хоче устати та щедрівки дати.
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!
Вдосвіта на Василя (14 січня) тільки хлопчики оббігали оселі найближчих родичів та сусідів і засівали їхні домівки зернами пшениці або жита, вітали з Новим роком і проказували при цьому вітання та побажання господарям, за що господар обдаровував посівальників подарунками. Але спочатку можна було засіяти і вдома. Засіваючи зазвичай зерном, примовляли:
Сійся, родися,
Жито, пшениця.
Зверу колосиста,
Знизу корениста.
Будьте здорові,Будьте багаті.
Усіх з Новим роком.
Таким чином, традиційні свята зимового календарного циклу займають важливе місце в українській народній обрядовості.
Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика. “Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику і діставати насолоду від неї”, - писав В. Сухомлинський. Він же наголошував: “Без музики важко переконати людину, яка вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання , по суті , є основою емоційної, естетичної, моральної культури”.
Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно – мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.
Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи , діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.
Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова. Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.
Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.
Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.
1.НАРОДНІ ІГРИ – ЯК ЗАСІБ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.
Розвиток духовності неможливо уявити без відчуття себе частинкою свого народу, його культури. Фольклор – одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні певному народові риси характеру. Фольклор – доступна для всіх без винятку форма вияву себе, свого світосприймання. Українська музична педагогіка вважає народне музичне мистецтво однією з важливих основ системи музичного виховання і навчання. Через творчість свого народу ді
