„Мрія стати вихователем з’явилась у мене ще з того часу, коли я відвідувала дитячий садок. Адже гарні дитячі враження залишаються на все життя. Волею долі я потрапила у той же дитячий садок на роботу, де зустріли мене добре знайомі люди. І сьогодні до мене в групу приходять діти, як і я колись, багато років назад. Мені дуже хочеться, щоб їм було затишно і цікаво, щоб з радістю вони поспішали у дитячий садок.”

    „Я люблю малювати, аплікувати. Моє захоплення передається дітям, що відвідують мою групу. У своїх малюнках вони відтворюють прекрасний світ казки, фантазії, свої враження і відчуття. В аплікації використовуємо різноманітний матеріал: нитки, вату, шкарлупу яєць, насіння, мереживо. Коли я дивлюсь у дитячі оченята, то розумію, що не помилилась у виборі професії”                                             

                                                                     (З творчого автопортрету)

Казки, складені дітьми

(за початком, кінцем, віршиком, символічною синектикою)

Вісник весни

    Ще навколо був сніг. Сонечко виглянуло і сказало:

 - Настала пора підсніжників

Узяло воно свого чарівного пензлика, доторкнулося до снігу. І ось спочатку з’явились тоненькі листочки, а потім біленька голівка.

 - Може я рано прокинувся? – підняв голівку Підсніжник.

 - Ні, не рано – сказало Сонечко. Вже Весна йде. А щоб тобі не було сумно, ми розбудимо твоїх друзів. І там, де Сонечко торкалось своїм пензликом, дзвеніли підсніжники і проліски, вітали Весну.

Де зимує Літо?

    Жило собі Літо. У нього хусточка була із квітів, сукня – з травички, а на ніжках – зелені черевички. Літо всіх зігрівало своїм теплом.

    Але з кожним днем ставало все холодніше. Наближалась зима.

 - Де ж мені сховатись? – думало Літо. Раптом перед собою воно побачило Сосну.

 - Сховаюсь у Сосні.

 - Я дуже рада, що ти будеш зимувати разом зі мною. Мені буде тепло всю зиму, - сказала Сосна. З того часу Літо завжди зимує в Сосні, тому вона і зеленіє цілий рік.

Сніговичок і Зайчик

    Зліпили діти Сніговичка. Ніс зробили йому з моркви. Стоїть Сніговичок і пісеньку співає. Коли це Зайчик біжить. Зупинився і питає:

 - Ти хто?

 - Я – Сніговичок. Мене діти із снігу зліпили.

 - Яка у тебе гарна морква. І смачна, мабуть.

 - Якщо хочеш, то візьми собі. А мені завтра діти ще принесуть, - сказав Сніговичок...Подякував Зайчик за моркву і побіг у ліс.

Про Дівчинку, що заблукала

    Одна Дівчинка заблукала в лісі. Сіла на пеньок і заплакала. На тому місті, де впали сльозинки, виросла Квіточка.

-         Я – Конвалія, - сказала вона, тобі допоможу. Торкнися до мене. Дівчинка торкнулася до Квітки. Задзвеніла Конвалія. Той дзвін почули лісові чоловічки – гноми і допомогли Дівчинці вийти з лісу.

Дощик

    Жила-була Хмаринка. Стало їй сумно. Почала вона плакати, полився дощик. Умив дощик личка квіточкам, чисто вимив доріжку. Побіг на город і полив всі овочі. Потім дощик поливав ліс. Грибочки зраділи дощику, почали рости.

Вийшло Сонечко, усміхнулось. Хмаринка перестала сумувати і плакати. А Сонечко взяло фарби і намалювало гарну веселку.

Хатинка для жучка

    Росла Квіточка. Вона була дуже гарна. Вранці Квіточка прокидалась, розтуляла свої пелюстки, усміхалась Сонечку. Одного дня прилетів Жучок, сів на Квіточку і промовив:

 - Тут я буду жити.

 - Добре, добре, - закивала голівкою Квіточка. Кожного вечора вона чекала, коли повернеться Жучок. І аж тоді стуляла свої пелюстки.

    Гуляла Дівчинка, побачила Квіточку, хотіла її зірвати.

-         Не рви мене, - попросила Квіточка, - Жучок залишиться без хатинки. Послухалась Дівчинка, не стала рвати. Усміхнулось Сонечко, усміхнувся Жучок. Усміхнулась і Дівчинка. Всі радіють, що Квіточка залишилась.

Жабка

    Жила собі маленька Жабка. Наступила осінь, пожовтіли листочки. Засумувала Жабка.

    Але ось вона почула, що всіх запрошують на осінній бал. Жабка зробила собі сукню з листочків, капелюшок – з грибочка, а намисто – з ягідок горобини і поспішила на бал.

    На балу було дуже весело. Коники грали на скрипочках. Жабка багато танцювала.

    Але все колись закінчується. Закінчився бал. Світлячки засвітили свої ліхтарики. Жабка повернулась додому. Позіхнула, опустилась на дно озера і заснула аж до весни.

Неслухняний грибочок

    Після теплого дощику під деревом з’явився маленький Грибочок. „Сховайся у траві, не показуй свою шапочку”, - шепотіли великі боровики. „Прикрийся листочком, бо Білочка тебе побачить, - радили маслюки”. Не слухає Грибочок, усім свою шапочку показує.

Листочок

    Ріс Листочок на дереві. Одного разу налетів вітерець, зірвав його. Упав Листочок у траву. Повзе Жучок:

 - Який гарний човник. Попливу я на ньому по річці. Переплив Жучок річку, залишив Листочка на березі.

Біжить Мишка:

 - Сховаюсь я під листочком від дощу. Закінчився дощ. Вилізла Мишка і побігла далі. Лежить собі Листочок. Коли це йде дівчинка:

 - Який гарний Листочок. Візьму його і подарую мамі.

Дидактичні ігри

§  „Горішки від білочки”

Мета: Вчити дітей добирати узагальнюючі слова. Розвивати увагу, спостережливість.

Матеріал: площинні горішки із зображенням 5 предметів однієї групи (наприклад, іграшки)

Предмети, намальовані один на одному (заховані)

Хід гри. Діти отримують по одному горішку. Потрібно розгледіти всі 5 предметів, назвати їх, дібрати узагальнююче слово.

§  „Кольорові сестрички”

Мета: Формувати у дітей уявлення про основні узагальнюючі поняття. Вчити помічати і виділяти загальні ознаки предметів, за якими предмети можна об’єднувати в одну групу.

Матеріал: сніжинки (квіточки) різних кольорів (по 4 одного кольору), на зворотному боці яких малюнки

Хід гри. Діти отримують по одній сніжинці (квіточці) певного кольору. Потрібно знайти всіх її сестричок, повернути зворотнім боком, розглянути і назвати малюнки,  дібрати узагальнююче слово.

Наприклад: цибуля, огірок, помідор, капуста – це овочі.

§  „Знайди сукню для квіточки”

Мета: Вчити розрізняти квіти за формою листків, кольором пелюсток. Закріплювати назви квітів; уявлення дітей про умови росту.

Матеріал: площинні листочки і квіти рослин

Хід гри. Діти отримують квіточки.  Потрібно відшукати листочки – сукні, розповісти про цю рослину (де росте, коли зацвітає)

§  „Знайди пару”

Мета: Закріплювати знання дітей про слова-омоніми

Матеріал: предметні картинки

Хід гри. У кожної дитини по картинці. Діти знаходять свою пару – дитину, у якої предмет на картинці має таку саму назву.

Наприклад, лисички – гриби і тварини, півники – птахи і квіти.

§  „Чарівні квіти”

Мета: Вчити дітей чітко промовляти звуки слова, підбирати слова (за назвою картинки) з певними звуками, визначити місце цих звуків у слові.

Матеріал: 4 серединки квітів з малюнками (листя, жук, комар, кран з водою) 32 пелюстки з предметними  малюнками

Хід гри. Серединки лежать на килимі. Вихователь розповідає, що листя уміє співати пісеньку ш-ш-ш, жук ж-ж-ж, комар-з-з-, водичка с-с-с-. Діти отримують пелюстки, визначають, до якої серединки підійде пелюстка (який звук  є у слові)

АВТОРСЬКІ КАЗКИ

Казка про кольорові фарби

В одному місті жила маленька дівчинка Оксанка, яку дуже всі любили, бо  вона була весела та  гарна. Одного разу Оксанці на день народження подарували різні подарунки: ведмедика, м’ячик, ляльку.

А  Сашко приніс в подарунок кольорові фарби. Оксанці всі подарунки дуже сподобались, але найбільше –  подарунок Сашка.

Фарби були яскраві і гарні, різних кольорів: жовті, зелені, червоні, білі, сині, коричневі, чорні. Але дівчинка не вміла користуватися фарбами,  взяла пензлик, вмокнула у водичку і всі фарби змішала. Потім іменинницю і  всіх гостей запросили до святкового столу. І Оксанка зовсім забула про свої фарби. Коли всі гості розійшлися, вона лягла спати, і міцно заснула.

І бачить вона незвичайний сон:  всі її подарунки сидять веселі і гарні, а фарби, які змішалися на столі, плачуть.

Ведмедик питає їх: „Фарби, що трапилось, чому ви сумуєте?” Червона фарба відповідає: „Як мені не сумувати, я була така гарна, яскрава, любила малювати квіти, а мене перетворили в брудну, змішали з чорною фарбою”.

Зелена фарба теж почала жалітися: „ Я дуже люблю малювати зелену травичку, але тепер я не схожа сама на себе”.

Жовта фарба крізь сльози мовить: „А я завжди малювала жовте сонечко                       і посміхалася, а зараз я не можу намалювати сонечко, бо воно стане дуже темним. Всі фарби заплакали разом: „Що ж нам робити?!”

І тут обізвалась лялька: „Не плачте, фарби, я знаю, що потрібно робити.                    Я бачила, як одна дівчинка вміє поводитись з фарбами. Вона брала чистий пензлик, вмочала у воду, потім в одну із фарб і починала малювати, потім мила пензлик у чистій воді і брала ним іншу фарбу і продовжувала малювати. А після завершення малюнку, дівчинка добре мила пензлика, витирала серветкою                           і ставила у склянку голівкою вверх, щоб не зашкодити і не пом’яти зачіску пензлика”...

Оксанка прокидається і біжить до своїх іграшок і фарб. Взяла дівчинка фарби                     і тихесенько їм сказала:

  - Вибачте мені, будь ласка, я зрозуміла, як потрібно вами користуватися.                   Я більше ніколи не буду вас бруднити.

Дівчинка подивилась на ляльку, ведмедика, м’ячика, і їй здалося,  що вони їй посміхнулися, бо вони були раді, що Оксанка зрозуміла, як потрібно малювати фарбами, так, щоб вони завжди мали свій гарний колір.                                                                                 

Казка про олівець

Жив-був на світі хлопчик Павлик. Тато подарував йому коробку                                   з кольоровими паличками. Павлик дуже любив гратися з ними, викладати різні фігури.

Якось одна паличка залишилася на столі. Павлик не помітив цього і ліг спати. Коли всі заснули, з нірки вилізла Мишка, стала гратися паличкою і відгризла шматочок. Паличка лежала і думала: „Що мені тепер робити? Я стала якоюсь дивною з цим гострим носиком” Почала вона водити своїм носиком і з подивом відмітила, що залишає слід.

Вранці прокинувся Павлик і здивувався:

-         Хто це так намалював?

-         Це я, - сказала паличка, що перетворилася на олівець. – Ти можеш взяти мене в руку і намалювати все, що забажаєш. Тільки поводитись зі мною треба обережно, не тиснути сильно, щоб не зламати носика.

-         Який чудовий олівець! І як гарно малює! Треба попросити тата, щоб усім моїм олівцям зробив такі носики.

Кожного дня Павлик малював кольоровими олівцями, а ввечері обережно, щоб не зламати носики, складав їх у коробочку.

Казка про пензлик

     Жила-була на світі Паличка. У неї був гарний чубчик. Кожного разу, коли Паличка віталася, вона кивала чубчиком. Паличка полюбляла танцювати. Одного разу, коли вона танцювала, то необережно вмочила свій чубчик у фарбу.

  - Що мені робити? – сказала вона. – Як своє волоссячко вичистити?

Стала Паличка кружляти., водити по паперу чубчиком і залишати після себе доріжку.

-         Яка краса! Виявляється, я можу малювати, - вигукнула Паличка.

Паличка танцювала і малювала, малювала. Їй це дуже подобалося робити.

      С того часу паличку з чубчиком, що навчилася малювати, стали називати пензликом.

Казка про жовту квіточку

      Жив-був маленький Джмелик. Одного дня він прокинувся і поспішив привітатись з усіма. Джмелик привітно гудів:

-         Ж-ж-ж-ж-ж

Раптом він побачив незнайому квіточку. Вона сором’язливо усміхалась.

-         Ти хто? – запитав Джмелик.

-         Я – жовтець.

-         Ж-ж-жовтець...Ж-ж-ж Якесь у тебе дивне ім’я.

-         Мені подарували таке ім’я за колір моїх пелюсточок. Вони у мене жовті.

-         Ж-ж-жовті і дуже гарні, - гудів Джмелик.

-         Ж-ж-жовті, - шепотіли всі навколо. Особливо сподобався жовтий колір Сонечку, Курчатку і Кульбабці. Жовта Квіточка розтулила свої пелюстки, Джмелик вмочив свої лапки у жовту фарбу і розмалював Сонечко, Кульбабку, Курчатко.

-         Джмелик весело гудів:

-         Ж-ж-ж-ж-ж.  Ж-ж-жовте сонечко, ж-ж-жовте курчатко, ж-ж-жовтий жовтець, ж-ж-жовта  кульбабка...

Як планета стала квітучою

   На маленькій планеті жив чоловічок. Звали його Зафарбунчик. Все на цій планеті було сірим. А Зафарбунчик сумував.

    Якось прилетіла на планету пташка, була вона дуже гарна, мала різнокольорове пір’ячко.

-         Я тобі допоможу! – сказала вона  Зафарбунчику, -  в мене є знайомий чарівник. Повернулася пташка за кілька днів, принесла у дзьобику три зернинки;

-         Посади їх і доглядай, - сказала вона  Зафарбунчику.

Посадив Зафарбунчик зернята, старанно доглядав їх. Виросли три чудові квітки – жовта, синя і червона.

      Спочатку розкрила свої пелюстки жовта квітка. У неї було багато жовтої фарби. Зафарбунчик зрадів і зафарбував жовтою фарбою сонечко. Потім розкрилася синя квітка. Зафарбунчик взяв синьої фарби для неба. А хмаринка розплакалася, бо вона все ще залишалася сірою. Плакала, плакала, поки не стала білою.

       Жовта і синя фарби змішались – травичка і листячко стали зеленими.

 Сонечко зробило кульбабки жовтими. Небо подарувало свій колір волошкам.

       Тим часом розпустилася остання квітка – червона. Зафарбунчик червоною фарбою розмалював маки. Дзвіночкам подобалась і червона, і синя фарби. Вони взяли собі по крапельці. Червона і синя фарби змішалися – дзвіночки стали фіолетовими. А нагідкам захотілося взяти трішечки жовтої, трішечки червоної фарб. Жовта і червона фарби змішалися – і сукні у нагідок стали оранжевими.

       Вся планета засяяла різномаїттям фарб. Зафарбунчик піднявся по веселці-місточку, щоб з висоти подивитись на свою квітучу планету.

Сценарій свята „Лицар садочка”

Ведуча. Запрошуємо вас на конкурс „Лицар садочка”. Із задоволенням представляємо наше журі та учасників.

(заходять хлопчики і сідають на стільчики)

Ведуча. Про що мріють наші хлопчики, чим люблять займатися, які у них друзі, ми зараз дізнаємось від них самих.

Конкурс „Знайомство”

Ведуча. Конкурс „Одягни сестричку” покаже, як хлопчики допомагають дома.

Конкурс „Одягни сестричку”

(учасники одягають дівчаток, роблять їм зачіски)

Ведуча. Наші учасники дарують свої улюблені пісні.

Конкурс „Веселі нотки”

МУЗИЧНА ПАУЗА

Ведуча. А зараз нам доведеться впізнавати хлопчиків у героях казок і мультфільмів.

Конкурс „Мій костюм”

(учасники конкурсу представляють костюм, пісеньку, віршик про свого героя, танцюють таночок)

МУЗИЧНА ПАУЗА

Ведуча. Співати наші конкурсанти вміють, танцювати вміють, дома допомагають. А чи займаються фізкультурою?

Конкурс „Зі мною разом”

(кожний хлопчик проводить ранкову гімнастику з усіма конкурсантами)

Ведуча. Всі ми пересвідчилися, що про фізкультуру наші хлопчики не забувають.

МУЗИЧНА ПАУЗА

Ведуча. Наступний конкурс – незвичайний, як  і його назва „Черевичок принцеси”. Нашим конкурсантам треба знайти черевичок своєї дівчинки.

Конкурс „Черевичок принцеси”

(дівчатка сидять на стільчиках, знімають один черевичок. Ногу, на якій є черевичок, ховають під себе. Хлопчик підбирає черевичок, взуває свою дівчинку)

Ведуча. Які молодці наші хлопчики. І коли усі принцеси готові, можемо розпочати бал.

Конкурс „Танцювальний”

(кожний учасник запрошує дівчинку на танець)

МУЗИЧНА ПАУЗА

Ведуча запрошує всіх учасників конкурсу „Лицар садочка”. Надається слово журі. Журі визначає переможця і відмічає усіх учасників. Хлопчики отримують подарунки.

Вихователь, вихователь – сліз дитячих витератель.

Одягатель, обуватель, іноді ще й умиватель…

Він косичкозаплітатель, взимку – снігозагрібатель,

Малювать і грать любитель, і ніколи не сваритель…

Вихователь, вихователь – квіточок він поливатель,

Ковдр дитячих поправлятель, іноді - вземлікопатель…

Він творитель і цінитель, таємниць дітей хранитель,

Мріять, бавитись дозволить, І не кривдитель ніколи…

Вихователь, вихователь – він ще книжечок читатель,

Їсти він допомагатель, і, звичайно, танцюватель.

Він – учитель і хвалитель, він – маляток утішитель,

Одним словом – мамозамінитель, назавжди - малят любитель!